Підсумки виборів у Польщі: «Диявольські часи минули…»

Такими словами прокоментував підсумки парламентських виборів у Польщі Дональд Туск, теперішній лідер опозиції та найбільш вірогідний наступний прем’єр-міністр. Спробуємо розібратися, що саме мав на увазі впливовий польський політик.

 Відповідно до офіційних результатів правлячу консервативну популістську партію Право і Справедливість (ПіС) підтримало 35,4 % тих, хто прийшов на виборчі дільниці (194 депутатських мандати), опозиційна ліберально-центристська Громадянська Коаліція (ГК) отримала 30,7% (157 мандатів), правоцентристська коаліція Третій Шлях (ТШ) – 14,4% (65 мандатів), лівоцентристська Лівиця – 8,6% (26 мандатів), радикально права націоналістична Конфедерація – 7,2% (18 мандатів).

Традиційно ПіС і Конфедерації більшою мірою симпатизували мешканці сіл та містечок, тоді як ГК і ТШ – великих міст. При цьому в порівнянні з виборами 2019 р. підтримка ПіС скоротилася з 43,6% до 35,4%, тоді як ГК зросла з 27,4% до 30,7%. Відносно невелике зростання популярності Громадянської Коаліції компенсувалося неочікувано вдалим результатом Третього Шляху. Варто також взяти до уваги укріплення позицій поміркованих політичних сил у Сенаті (верхній палаті польського парламенту): 66 місць проти 34 у ПіС. В цьому році вибори до Сейму відбувалися за рекордно високої явки – майже 74%, яка більшою мірою спрацювала на опозицію.

Успіх опозиції виглядає ще більш переконливим, якщо враховувати те, що вибори навряд можна вважати чесними і справедливими. Йдеться не тільки про потужну роботу на владу ЗМІ, контрольованих державою, не тільки про поєднання виборів з вкрай провокативним референдумом, але й про ганебну практику «пікніків» провладних політиків з виборцями за державний рахунок, необґрунтовані відмови в акредитації зарубіжним спостерігачам.

А втім, волевиявлення відбулося. Що далі? Для затвердження уряду в парламенті необхідна підтримка 231 депутата Сейму. В разі втілення попередньої коаліційної домовленості між ГК, ТШ і Лівицею, вона спиратиметься на комфортну більшість в 248 парламентарів. ПіС може розраховувати на підтримку лише Конфедерації (всі інші партії таку можливість відкинули), але цей двопартійний союз матиме лише 212 депутатів.

Президент від ПіС Анджей Дуда може скористатися конституційною нормою і доручити формування уряду формальному переможцю перегонів – Праву і Справедливості. Але цей крок, скоріше за все, матиме сенс лише в контексті відтягнути час і завадити опонентам отримати схвалення власного коаліційного уряду в парламенті в конституційно визначені терміни. Не варто виключати також залучення до реалізації цього завдання політизованої судової системи, яка перебуває під значним впливом ПіС.

Серед експертів, які коментують вибори, є дуже поширеним порівняння історичного значення теперішніх парламентських виборів з  «моментом 1989 року». Таке порівняння має під собою дуже серйозне підґрунтя. Коаліція центристських партій не приховує, що має стратегічне завдання зупинити неліберальну деградацію демократії в Польщі, нормалізувати відносини з європейськими інституціями, а також з деякими державами. Таким чином, від нової польської влади значною мірою залежить не тільки доля країни, але також європейської інтеграції, євроатлантичної безпеки.

Польські вибори не можуть не мати українського виміру. Для українського суспільства і влади важливо не потрапити в пастку питання: яка польська влада нам вигідніша, яка більше проукраїнська? Будь-яка польська влада буде передусім пропольською. Вкрай актуально, щоб українці, маючи спокусу демонізувати ПіС (особливо в умовах «зернової кризи»), не забули те, що зробила і робить Польща для України під керівництвом цієї партії.

Звісно, зручно пояснювати кризу в україно-польських відносинах наближенням виборів у сусідів, але надто ризиковано при цьому навіть не намагатися зрозуміти власний внесок у погіршення стосунків. З таким баченням шансів на їхнє поліпшення буде обмаль. Прихід до влади теперішньої опозиції створить неабиякий потенціал подолання кризи двосторонніх відносин. Наскільки ефективно ми зможемо цей потенціал використати, буде залежати насамперед від професіоналізму української влади.

Щодо диявола. Пам’ятаймо, що він переховується у деталях.          

Юрій Теміров, для "ОстроВа"

Статті

Країна
22.11.2024
14:00

Українська металургія: вгору чи вниз?

При погіршенні ситуації на Донеччині через втрату джерел постачання коксівного вугілля виплавка сталі може скоротитися до 3-4 млн т. Мова про Покровськ.
Світ
21.11.2024
19:00

Політолог Костянтин Матвієнко: У РФ немає стратегічного запасу, щоб довго продовжувати війну. Вони викладають останні козирі

Ближче до ядерної війни ми не стали, це абсолютно однозначно. Я впевнений, що РФ не наважиться на ядерну ескалацію, що б ми не робили з далекобійними ракетами США та інших країн.
Країна
21.11.2024
18:00

«Рубіж» чи останній рубіж?

«Рубіж» - це справді межа можливостей Москви у конвенційній зброї. Тому йому краще щоб усі думали, що в РФ є така зброя і боялися, ніж знали це напевно. Тим більше, що кількість "Рубежів" може бути суто демонстраційною.
Всі статті